Нинішнє село Григорівка має всього п’ять вулиць. За розповідями старожилів, до революції вся тутешня земля належала поміщиці Менчиковській. Вона мала 160 га землі, а вся її територія була обкопана великими ровами. До неї ніхто не мав права підступитися. Поміщиця виїхала із села, а землю продала Хобті. Останній побудував тут дворище з криницею і посадив великий сад, який милував око. На полях Хобти.працювали в основному жителі сусіднього села Кулябівки (Яготинського району).
Неподалік від Хобтівської землі побудувався заможний селянин Заєць, який через сім років продав землю Василю Сехну. Так з’явився невеликий хутірець, де хати були віддалені одна від одної.
Пригадують старожили ще одного поміщика – Тищенка. У центрі села Хмельовик зараз знаходиться фельдшерський пункт. Він розміщений у будівлі колишньої сільської ради, яка діяла до 1977 року. Тут побудовано крамницю, клуб, пам’ятник загиблим воїнам. Усе це розташовується на дворищі колишнього поміщика Тищенка. В пам’ять про нього залишився лише невеликий садок. «Сад Тищенка» -так називають його місцеві жителі.
Розповідають старожили і про річку, що протікала повз село Хмельовик, через хутір (нині село Григорівка), до самого Яготина. Про річку залишилось багато спогадів. Тут була побудована пристань, до якої підходили пароплави, перевозячи людей і зерно. З початком революції було зруйновано спиртовий завод поміщика Хмельницького, що знаходився на території центральної садиби колишнього радгоспу «Хмельовик». Селяни почали розбирати майно, коней, волів, реманент з економій панів Дикого, Тищенка, інших поміщиків; ділили землю. Аналізуючи події тих років, що відбувались у~нашому краї, можна сказати, що революційності в них було мало. Частіше це були просто стихійні погроми і крадіжки, мета яких – нажива: забрати гроші або хліб у пана і привласнити собі. За це учасників таких набігів і було покарано.
У кінці листопада 1918 року сюди прийшли війська Семени Петлюри. Прибули вони на розмальованих бричках, сетіваючи. Зупинившись у хмельовицькому
маєтку поміщика Дикого, наказали людям принести все, що ті забрали в пана. Багато петлюрівців були вдягнуті в український ОДЯГ, агар
Проте влада Директорії протрималася недовго. Уже через місяць, у перших числах лютого 1919 року, більшовики вибили петлюрівців із села. Люди знову розділили панське майно і в ненависті до поміщика Дикого спалили його маєток.
Слід сказати про бандитизм, який був. поширений у цей період «міжвладдя». На території повіту чинили розбій банди Марусі, Зеленого, Любки, Чорного, Сурупа, Тютюнника, Гриценка та інших. Але й цей неповний перелік свідчить про складну ситуацію 1918-1920 рр., тобто саме період встановлення радянської влади у нашому краї. Під приводом боротьби з бандитизмом на початку 1920 р. до станції Яготин були надіслані бронепоїзд і війська. У ці роки в навколишніх селах з’явилася банда Лашуна. Окрім неї, часто в селі з’являлися банди Батуріна і Третьяківського.

О. СИНИЦЯ, с. Морозівка. Л.БАТЮК, с. Яблуневе