1929 року в селі Хмельовик на базі відділення Яготинського цукрового заводу, який розміщувався на території колишньої центральної садиби радгоспу «Хмельових», було організовано бурякорадгосп, а згодом – племгосп, де розводили племінно-молочну худобу. На початку існування радгоспу в нинішньому с.Яблуневе було всього кілька будинків. Стояли вагончики, у яких жили механізатори. Згодом з’явилися громадські будівлі й житлові приміщення. Постійного населення не той час було дуже мало. Так, 1930 року тут проживало лише 80 осіб, а 1935-го -95 осіб.
У 30-ті роки радгосп почав інтенсивно розбудовуватись. Деякі будівлі того часу збереглися і дотепер: склад, водонапірна башта, приміщення старої контори, медпункт, старий гуртожиток. Багато споруд згоріло в роки війни.
1933 року комуна Дубового (створена в 1929 році під керівництвом полкового комісара Рителя) була переведена на статус сільськогосподарської будівлі. У степу посадили перші 24 гектари саду. 1934 року в нинішньому селі Більшовик було збудовано однокласну школу. Шпальти місцевої районки в цей час вміщували фото передовиків, радісно повідомляли про досягнення села. У лютому 1936 року постановою ЦВК СРСР першою в нашому районі за одержання високих надоїв молока доярка племгоспу «Хмельовик» Софія Борисівна Малецька була нагороджена орденом Леніна (вона подолала п’ятитисячний рубіж надоїв молока на корову). Орденом «Знак Пошани» було відзначено іншу доярку племгоспу – Тетяну Федорівну Писаренко. За підсумками 1935 року жінки надоїли на кожну з десяти корів відповідно по 3687 і 3200 кг молока. Нагороди було вручено на Всесоюзній нараді передовиків тваринництва в Кремлі, де відбулася зустріч з членами партії і уряду. 1938 року група передовиків радгоспу «Хмельовик» відвідала сільськогосподарську виставку в Москві. 1939 року С.Б.Малецька обирається депутатом Верховної Ради УРСР.
Настав 1941 рік. 18 серпня почалася евакуація людей господарства. У вересні сюди увійшли німці. Старожили села Григорівки розповідали, як жителі навколишньої місцевості переховували на горищі поранених червоноармійців, котрі відстали від своїх частин. Це стало відомо німцям, штаб яких розміщувався поблизу села Переяславське. Погрожуючи розправою, вони вивели всіх жителів села з власних будинків. Щоб зберегти життя людям, бійці вийшли зі схованки, і їх було розстріляно. Місцеві жителі поховали тіла мертвих солдатів поблизу хутора Чесних.
Після війни члени пошукової групи Яблунівської школи під керівництвом З.П.Радченко встановили імена і прізвища бійців. Останки солдатів перезахоронили до братської могили в с. Яблуневе, на пам’ятнику викарбували їхні імена та прізвища.
193 жителі села відзначились на фронтах Великої Вітчизняної війни. 129 односельців – загинуло.
Учасником партизанського руху був Іван Йосипович Коба. Народився 1910 року в с. Хмельовик, 1930 року виїхав з села на Добас. З початком війни переїхав на Урал. Звідти і потрапив у партизанський загін, яким командував Ковпак. Під час рейду від Путивля до Карпат загинув у одному з боїв.

О.СИНИЦЯ, с.Морозівка, Л.БАТЮК, с.Яблуневе.

Баришівські вісті 27 травня 2009 року