БАГАТО ЩО ЗМІНИЛОСЯ В ЖИТТІ СЕЛА ДЕРНІВКА




Навчання дітей у сільській школі здебільшого Проводилось усно Учням ставили оцінки: погано, дуже погано, добре, відмінно. Урок тривав 45 хв.. перерва -10 хе. Підручників було мало, тому Тх читали по черзі. 1919 року у школі було 50 учнів сполучених класів. У першому класі навчалися діти 7-12 років Було вже три вчителі – Олександр Сергійович Бойко. Ганна Павлівна (?), Валентина Сергіївна (?). До 1924 року вчителів утримували селяни, а потім педагоги стали отримувати заробітну плату У 1905-1906 роках у селі відбувалися виступи селян, організаторів яких -Г.П.Дзюбу та К.С.Костенка – засудили до тюремного ув’язнення. Дернівський ліс був місцем зібрань баришівських соціалдемократів-більшовиків. Тут обговорювали поточні питання революційної боротьби, революційну літературу.
Після революції 1917 року тут організовується Рада селянських депутатів Її головами в різний час були Федір Данилович Артюх, Петро Семенович Озірський. Василь Федосійович Костенко. Трохим Федорович Артюх. Архип Олексійович Вовк. Андрій Провович Дудка. Семен Антонович Грицай. Дербун (уродженець с Лук’янівка).
Афанасій Савович Горобей. Григорій Степанович Гостренко. Дмитро Петрович Каранда, Микола Кононович Нипорка, Володимир Степанович Падіснко. Василь Гаврилович Кабаргін, Валентин Пилипович Озірський. Анатолій Васильович Шовть. Михайло Григорович Будяк, Віктор Григорович Журба. Володимир Григорович Си-моненко. Юрій Віталійович Гочапірський. Весною 1930 року група членів комітету незаможних селян створила Товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ). Головою товариства став Василь Данилович Артюх 15 березня 1931 року було засновано сільськогосподарську артіль їм. В Я.Чубаря. Першим головою колгоспу був Архип Олексійович Вовк (він же одним із перших вступив до колгоспу). У різний час головами колгоспу були Мусій Кононович Нипорка, Карло Клавович Мапс. Василь Федосійович Костенко. Тихін Іванович Горобей. Микита Панасович Чихман. Іван Васильович Артюх. Якилина Савівн? Совк. Федір Федосійович Костенко, Микола Кононович Нипорка. Володимир Степанович Падіснко. Федір Тимофійович Сядро. Матвій Степанович Лагодзінський (із Баришівки)
Осередком освіти, культури і громадського життя в селі залишалася школа Тут працював драматичний гурток, відбува
лись сільські збори Школа була центром ліквідації неписьменності в ті роки. Дорослі навчалися у вечірній час Із 1935 року в селі працює клуб, у 1952-му при ньому було організовано бібліотеку. Величезним лихом для села стала Велика Вітчизняна війна 16 вересня 1941 року Дернівка була окупована гітлерівцями, які розстріляли групу сільських активістів. Частину молоді вивезено до Німеччини Майже всі дорослі чоловіки пішли захищати Батьківщину. Понад двісті чоловік не повернулися з фронтових доріг.
20 вересня 1943 року село було визволене від окупантів. У Дернівській школі розташувався госпіталь. А в лісі формується 49-ий гвардійський попк. Згодом його бійці брали участь у форсуванні Дніпра і визволенні південної частини Києва. З боями обійшли Житомир, визволяли Луцьк. Рівне, Сарни, штурмували Берлін і безпосередньо рейхстаг.
Активну участь у Великій Вітчизняній війні брали ветерани Федір Федосійович Костенко. Трохим Олексійович Озірський, Микола Васильович Костенко, Микола Микитович Прядко та багато інших. Понад 50 чоловік за участь у Великій Вітчизняній війні нагороджені орденами і медалями. У 1943-1947 роках уродженець Дернівки Василь Семенович Костенко працював
першим секретарем ЦК ЛКСМУ, згодом обирався депутатом Верховної Ради СРСР і УРСР.
1950 року відбулося укрупнення колгоспу шляхом злиття господарств Дернівки разом з Хлопковим і Коржами. 1959 року колгосп реорганізували у радгосп «Баришівський».
На території села розташоване Баришівське лісництво. У 1960 році населений пункт було електрифіковано. 1979 року зведений новий клуб на 202 місць, 1978-го – магазин, торговельна площа якого складає 60 кв. м. У 1980 році в Дернівці побудовано дорогу з твердим покриттям довжиною 3,2 км. 2004 року село газифіковано. Тепер тут понад 300 дворів, проживають близько 520 осіб.
Сільське життя – хати, подвір’я, сади, городи. поля… Низка турбот, звичаїв, свят -все пов’язує людину із землею. Багато що змінилося в житті села. На жаль, сучасна Дернівка, як і інші села, переживає не кращі часи. Людська пам’ять ще дасть свою оцінку причинам, що призвели до такого стану. І все ж хочеться сподіватися. що в нашій країні настане стабільність і знову з’являться умови для розквіту соціально-економічного життя.
О.СИНИЦЯ, с.Морозівка, А.ШОВТЬ, с.Дернівка. Баришівські вісті