ПОСЛУГИ – ТРАДИЦІЙНІ ТА СУЧАСНІ

Активним розвитком комунікаційної сфери в районі та м.Березань займається Баришівський цех телекомунікаційних послуг №5.

Понад 13 тисяч осель Баришівського району та м.Березань телефонізовані. На встановлення домашніх телефонів чекають ще близько 1500 громадян, із них – 200 осіб пільгових категорій, які мають на це першочергове право. Майже 1300 абонентів користуються висо-кошзидкісним Інтернетом, обираючи для себе найбільш оптимальні тарифні пакети. Бажаючих мати цей зручний засіб спілкування та обміну інформацією більшає. Медики радять аторис. До того ж постійно діють різні акції. Підприємство надає високоякісні телекомунікаційні послуги: місцевий, міжміський, міжнародний телефонний зв’язок; документальний електрозв’язок (передача телеграм, абонентське телеграфування, факсимільний зв’язок); доступ до мережі Інтернет; універсальні карткові таксофони; радіофікацію тощо.
До складу цеху входять дільниці: технічної експлуатації станційних споруд (обслуговування АТС) та технічної експлуатації лінійних споруд і розвитку (обслуговування кабельної мережі та абонентських ліній).


ОГОЛОШЕННЯ - БАРИШІВЩИНИ
- Повідомлення які мають не тематичний зміст будуть видалятися, автори таких повідомлень будуть додані в чорний список
- Не забувайте вказувати свій номер телефону, так з вами швидше зв'яжуться
- Не забувайте прикріпити фото / відео товару / послуги, так ви збільшите шанси продажу

Ретро Баришівка – III

с.Поділля. Ремонт техніки. 1965 рік

с.Поділля. Ремонт техніки. 1965 рік

Історичні/старі фото Барішівки частина 1

Історичні/старі фото Барішівки частина 2

Історичні/старі фото Барішівки частина 3

читати все


Зональні змагання

У Баришівці відбулися зональні змагання із мініфутболу, волейболу, шашок, перетягування каната за програмою обласної Спартакіади ВФСТ «Колос».

У спортивному заході взяли участь команди Баришівського, Згурівського, Переяслав-Хмельницького та Яготинського районів.
Волейбольна команда Баришівщини посіла почесне перше місце, що виводить її до фінальної частини змагань. Збірну команду нашого району гідно представляли: Сергій Акулінін, Олег Лисенко, Олександр Коломієць, Олександр Лисенко, Сергій Срібний, Андрій Лозиченко, Олег Макаренко, Євген Яхно та Віктор Ходюк. читати все


БАРИШІВСЬКІ ВЕТЕРАНИ ВИБОРОЛИ КУБОК

баришівка футбол
Завершився чемпіонат Київської області з футболу серед команд ветеранів (від 35 років і старше) сезону 2009 року. У змаганнях взяли участь 8 команд, розподілених за територіальним принципом на підгрупи «А» (Баришівський та Бородянський райони, міста Бояр-ка і Буча) і «Б» (Білоцерківський та Васильківський райони, міста Біла Церква і Фастів). Наш район у чемпіонаті представляла збірна команда ветеранів Баришівського району, у складі якої: капітан – Ю.Кондратенко; Г.Кучер, В.Некрасов, О.Костенко, В.Сусла, Ю.Шуляк, М.Бишовець, І.Калашник, С.Каштанов, М.Давиденко, М.Опеха, С.Гавриленко, Б.Мриглод, О.Мотлюк, В.Благородний, І.Гопкало, В.Потапенко, О.Тимченко, Р.Дорошенко.
У цьому сезоні наші спортсмени зіграли 8 ігор, а 14 листопада у фіналі зустрілися із футболістами збірної міста Бучі. Матч, що відбувся на полі СК «Прогрес» (смт Баришівка), викликав великий інтерес у любителів футболу – незважаючи на прохолодну погоду, вболівальників зібралось близько 1000 осіб. читати все


ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ СЕЛИЩА БАРИШІВКИ ТА НАВКОЛИШНІХ ТЕРИТОРІЙ

Природно-географічні умови та економіка Потрубіжжя
Важливим географічним фактором нашого краю була дуже розвинута мережа річок із великою кількістю заливних долин, між якими Трубіж ніс свої води, формуючи одну, а іноді дві берегові тераси вздовж течії ріки. Древній Трубіж був повноводною неширокою звивистою рікою із чималою кількістю приток. Його води також наповнювали численні джерела, озера, важкопрохідні болота, що були серйозною природною перешкодою для кочівників, але й одночасно схованкою для слов’янського населення у години випробувань.
Протяжність басейну Трубежа із півночі на південь сягала понад 110 км, а найбільша ширина зі сходу на захід – до 70 км. На площі водозбору річки могли б розміститися шоста частина території сучасної Бельгії або третя частина Ізраїлю чи половина Лівану. На цих землях існувало безліч вигідних і безпечних місць для проживання людей, які із сивої давнини селилися на берегах Трубежа ?бо, як його місцевий народ називав, Трубайла. Багато населених пунктів обабіч ріки, що виникли із тих поселень, Існують і до нашого часу.
Під час повеней Трубіж розливався завширшки до кілометра, затоплюючи весняною водою прилеглі землі й долини. Після зниження рівня води та із приходом тепла його луки і заплави вкривалися буйним луговим різнотрав’ям та водною рослинністю. З обох берегів ріки, куди не могла дістатися вода, росли густі соснові і листяні ліси із дуба, береста, ясеня, лили, берези, граба, клена, сосни та ялини. Ліси, як і болота, також слугували схованкою для місцевого народу. Окрім цього, давали паливо, дешевий будівельний матеріал, матеріал для знарядь праці, були місцями для полювання, збирання меду тощо. У лісах водилися: тур, зубр європейський, лось, благородний олень, косуля, сайгак, дика свиня, бурий ведмідь, вовк, рись, заєць.
Хутро бобрів, куниць і лисиць високо цінувалося у більш розвинутих народів. Мед, віск, шкури диких і свійських тварин також були обмінним товаром місцевого населення. Чималі лугові площі дозволяли розводити та утримувати велику рогату худобу, що забезпечувала населення молоком, м’ясом, сировиною для одягу і взуття. У Трубежі та його притоках, у прилеглих озерах водилося безліч риби: щука, краснопірка, сазан, лин і багато іншої, яку виловлювали різними способами та споживали протягом року.
Місцеві ремісники вже на початку першого тисячоліття нашої ери добре знали технологію виготовлення із болотної руди кричного заліза, з якого шляхом багаторазового проковування отримували заготовки для знарядь праці та зброї.
Але головним багатством цього населення був родючий чорнозем, на якому вирощували пшеницю, ячмінь, просо та інші культури.
Сьогодні, на жаль, господарча діяльність людей протягом останніх десятиріч суттєво змінила річку Трубіж, землі повздовж її берегів. Ймовірно, що більшість старожитностей свідомо чи несвідомо були зруйновані та знищені сучасною людиною. Тому відшукати нові та доповнити археологічні знахідки, що вже є, дуже важко або взагалі неможливо. читати все