ЧИ МИНЕ СПОКІЙНО ЛІТО В ПОДІЛЛІ?

Про те, що в Поділлі літо в розпалі, переконуєшся, коли тількино в’їжджаєш до села районним автобусом і виходиш на першій зупинці. Здивовано крутиш головою в пошуках автобусної зупинки для пасажирів, а її вжелизень злизав. А ж, ні. Є павільйон: якась страшна сила затягла його далеко в бік і потрощила , як тільки змогла. Виходить, що з’явилася тут заїжджа енергія, яка постійно радує своїми вчинками батьків. А й справді, чим молоді зайнятись у спорожнілому селі з будинком культури, котрий постійно знаходиться на замку. Єдиний вихід – гайнути в сусіднюВеселинівку, тим більше, що в руках майже кожного молодика є моторний транспорт.
У Веселинівці, кажуть, із відпочинком трохи краще: більш сучасний будинок культури, регулярні дискотеки, а саме головне – в тому ж будинку зручно розташувалося кафе (зверніть увагу, під якою назвою) «Шалунья». Все було б добре, якби після відвідань «Шалуньи» на дорогах не калічилися і не гинули люди. читати все



ОГОЛОШЕННЯ - БАРИШІВЩИНИ
- Повідомлення які мають не тематичний зміст будуть видалятися, автори таких повідомлень будуть додані в чорний список
- Не забувайте вказувати свій номер телефону, так з вами швидше зв'яжуться
- Не забувайте прикріпити фото / відео товару / послуги, так ви збільшите шанси продажу

Бій на річці Трубіж

У перші дні лютого 1919 року Вороньківська козача сотня Переяславського полку під керівництвом сотника 1.1.Черпака одержала наказ від головного отамана УНР С.Петлюри затримати наступ більшовицької армії, яка рухалася з Харкова на Київ залізницею.
Вороже військо мало на озброєнні бронепоїзд із гарматами та кулеметами, їхній рух прикривав кавалерійський загін. Бійці Вороньківської сотні мали лише гвинтівки. То були вихідці здебільшого ?3 сіл: Воронькова, Процева, Кийлова, Гусинців, Рогозова, Іванкова, Рудякова та інших. Ця селянська молодь і стала на захист України.
4 лютого 1919 р. біля залізничного мосту через річку Трубіж розпочався кривавий бій з озброєними до зубів більшовицькими військами. Він тривав два дні, але козаки, зазнавши значних втрат, були змушені відступити (вбито понад 70 осіб). Тіла загиблих козаків поховало болото заплавиТрубежа.
Хоч козацька сотня і зазнала поразки в тому нерівному бою, але вона на деякий час затримала ворожий наступ на Київ, чим дала можливість організовано залишити столицю урядовим установам.
Прихильники більшовиків попередили їхніх командирів, бо бронепоїзд зупинився перед розібраними коліями і не пішов під укіс.
На бійців сотні посипалися кулеметні черги, полетіли гарматні снаряди, до того ж з тилу їх атакувала кавалерія.
Понад 70 років радянська історична наука фальсифікувала події героїчної боротьби українського народу, його армії проти московсько-більшовицьких окупантів.
Значення бою Вороньківської сотні 1.1.Черпака біля залізничного мосту на сьогодні недостатньо досліджене. Тому слід активізувати пошукову роботу з метою встановлення імен героїв, котрі мають бути повернуті нашій історії.
читати все


СПОРТИВНЕ ДОВГОЛІТТЯ ВАЛЕНТИНА СУСЛИ

У багатій історії Баришівського футболу завжди були лідери, від гри яких залежав результат матчу, виступ команди в сезоні взагалі. їхні дії на полі приваблювали сотні вболівальників. Досить лише згадати імена гравців 50-60 років минулого тисячоліття: Юрія Саркісова, Степана Копиці, Вадима Тура, Григорія Середи, Леоніда Гриценка, а також представників молодшого покоління – Анатолія Маргуліса, Ігоря Почка, Олега Ткаченка, Андрія Кисіля, Миколи Пчолкіна…
Цей список можна продовжити ще. Але знаковим є ім’я Валентина Сусли, який уже понад двадцять років вірою і правдою служить футболу і як гравець, і як тренер.
З’явився він у Баришівському «Автомобілісті» в 1978 році. Уродженець Жуківки, закінчив Республіканську футбольну школу. На той час був студентом Київського інституту фізкультури.
З появою Валентина в команді зміцніла гра «Автомобіліста». Команда не лише вигравала на районних змаганнях (Кубок і чемпіонат), а й стала одним із лідерів обласного футболу. Баришівчани впевнено виграли зональні змагання, здобувши право взяти участь у фінальній частині обласного чемпіонату. Четверте місце в області після багатьох років аутсайдерства – беззаперечний успіх команди та її лідера Валентина Сусли.
Був ще один успіх – перемога в розіграші Кубка обласної ради ДСТ «Колос» і здобуте право на участь у Республіканських змаганнях. Внесок Сусли — неоціненний.
У1980 році Валентин у складі збірної студентів СРСР здобуває перемогу в Міжнародному турнірі на Московській олімпіаді.
Під час служби в армії він успішно грає в одній із найсильніших команд Прикарпатського військового округу, по її закінченні повертається в Баришівку. Тут Валентин пра-
цює в ДЮСШ тренером з футболу і виступає за баришівську «Блискавку». Команда виходить на перші позиції в обласних змаганнях із футболу.
1989-й – найяскравіший рік в історії баришівського футболу. «Блискавка», в складі якої фали Сергій Кашанов, Ігор Ментюков, Ігор Костенко, виграла Кубок Київської області, чемпіонат (вперше І, поки що, востаннє) та здобула право виступати в чемпіонаті України серед фізкультурних колек-
тивів. Серед гравців був і Валентин Сусла. Він, будучи швидким, технічно підготовленим, тактично мислячим, буквально тероризував оборону суперника. А гол, забитий у вирішальному матчі чемпіонату області у ворота білоцерківського «Променя», назавжди залишиться в історії баришівського футболу. Того тріумфального року Валентин Сусла був капітаном команди.
Здобував він успіхи І на тренерській ниві. У 1988 році футболісти ДЮСШ вибороли обласний Кубок на приз ЦК ВЛКСМ «Надія». Серед вихованців Валентина Івановича — Юрій Кондратенко, Геннадій Кучер, Микола Давиденко, Сергій Гавриленко, Ігор Гопкало. Десятки вихованців тренера виступають у складах футбольних команд району.
Зовсім нещодавно Валентин Сусла успішно грав за команду «Лаванда» в чемпіонаті району. Приємно, що партнером по команді е його син Євген.
Сезон 2009 року був успішним: Валентин Сусла став чемпіоном області серед ветеранів футболу і чемпіоном міста Києва серед гравців-ветеранів 45-річного і старшого віку. Позаздриш спортивному довголіттю!
Нещодавно Валентину Івановичу виповнилося 50 років. Хороша людина, чудовий сім’янин, шанований спортсмен. Залишайтеся таким назавжди!

читати все


Привет всем владельцам GPS навигаторов, и мобилок с GPS!!

Меня зовут Ярослав, может быть вы видели мое имя среди “администрации группы“.
Появилась у меня идея следующего характера:
Я нашел проект http://www.openstreetmap.org/ создания карты с помощью сообщества (люди, у которых есть GPS создают карту для себя же самих, отмечают красивые места, парковки, заправки, магазины и номера домов.. все что угодно, все что вам покажется интересным так как вы делаете это для себя!! Вы владелец бизнеса – вы можете отметить свои координаты на карте и показывать карту проезда и т.д. самое интересное что это все бесплатно)

Так вот, там есть Барышевка:  читати все


ШАХОВИЙ ФЕСТИВАЛЬ

Нещодавно в м.Біла Церква закінчився і Всеукраїнський дитячий шаховий фестиваль, присвячений Дню захисту дітей.
Протягом трьох днів 50 шахістів, розподілені у дві вікові групи (1999-2000 р.н. та 2001 і молодші), боролися за нагороди цього турніру.
Наш район на змаганнях гідно представляли вихованці Баришівської (тренер Є.В.Охріменко): Сергій Антонішин, Михайло Лук’яненко (вікова група до 10 років) і Олег Науменко (вікова група.до 8 років).
Особливо жорстка боротьба розгорнулася серед 10-річних шахістів. Фаворит цієї групи, чемпіон Київщини, білоцерківець Роман Горобець упевнено перемігши в особистій зустрічі нашого земляка Сергія Антонішина, не зміг оговтатись від поразки в 6-му турі від киянина Владислава Кучерявого – і заключні ігри провів невдало. Скориставшись такою ситуацією, лідерство в групі захопив Сергій, який разом з іншим баришівчанином Михайлом Лук’яненком, вигравши три заключні партії, зайняли 1 і 3 місця відповідно.
У віковій групі до 8 років 6 місце здобув ще один вихованець Баришівської - Олег Науменко. Через невдалий старт він не зміг вступити у боротьбу за більш високе місце.
Переможці і учасники турніру були нагороджені пам’ятними сувенірами, призами і дипломами від Київської обласної шахової федерації та міської влади м.Біла Церква.

читати все